Марина ЧОРНА
"Хрещатик"
Київський академічний театр, Ініціативна група імені Даші Євдокимової "Дар Янгола"
та Благодійний фонд "Сподіваюсь та вірю" представили глядачам виставу "Зоряний хлопчик".
Постановку створено в рамках мистецького проекту "Молода надія" в 2007 році.
Всі кошти, зібрані від продажу квитків 7 травня, підуть на підтримку онкохворих дітей.
У будинку, де живуть люди з кам’яними серцями, завжди буде холодно.
Цитата з вистави.
Уайльдівського "Зоряною хлопчика" можна називати казкою лише умовно. Занадто багато тут філософських пошуків і дорослих істин. Письменник навіть у дитячому жанрі не зрадив своїй пристрасті до контрастів. Хлопчик-зірка прекрасний зовні, але жорстокий душею. Що це? Закляття злого чаклуна чи особистий вибір кожного? Відповіді на складні питання твору разом із глядачами шукали актори київського театру "Колесо".
Прем'єра вистави "Зоряний хлопчик" відбулася в 2007 році. Автори проекту Ірина Кліщевська та Михайло Чембержі, залучили до роботи не лише професійних акторів, а й талановиту молодь Київської дитячої академії мистецтв. Робити перші творчі кроки дітям допомагають учителі та наставники: декан факультету театрального мистецтва Тетяна Кондратюк, декан факультету хореографічного мистецтва Людмила Попович, режисер Анатолій Суханов. Елегантну та сценічну мушку до вистави написав випускник музичної академії імені Чайковського, класу Михайла Чембержі композитор Сергій Паригін.
У постановці "Зоряного хлопчика" дебютувало немало обдарованих дітей. От і тепер, 7 травня, вперше на сцену вийшов Богдан Темченко і блискуче відтворив складний характер хлопчика-зірки. Режисер-постановник українського "Зоряного хлопчика" Анатолій Суханов класику не модернізував. Тому вистава вийшла романтичною, піднесеною за змістом і стилем. Жодних перегравань! Усе відбувається легко і зворушливо, але не без нотки інтриги. Вона й тримає увагу маленьких глядачів на подіях, що відбуваються.
Провідна тема спектаклю — це любов до матері. Але актори не начитують глядачам лекцію про визначальні цінності людства. Їхні репліки взагалі позбавлені менторського тону. Персонажі ніби обговорюють цю тему. І обговорюють навіть не словами, а діями. Тож маленькі глядачі мають можливість самостійно зробити висновок, без нав'язувань ззовні.
Зоряний хлопчик проходить шлях від ненависті до любові. Він руйнує закляття страшного чаклуна одним добрим вчинком. То, може, ми всі зачаровані одним чаклуном? Тоді перемога — це особистий вибір кожного. Людина має пройти свій власний шлях до істини — ще одна філософська думка Оскара Уайльда.
Хочеться окрему увагу звернути на діалоги акторів. Вони стримані й класичні, без модного тепер сленгу та "важких" мовних зворотів. Навіть розмова Зоряного хлопчика зі своїм відображенням у струмку не викликає у глядачів сміху. Швидше — іронічну посмішку. Вистава, хоча й називається дитячою, не спрямована на банальну розвагу. Вона спонукає до глибоких роздумів. Здається, з цим завданням впоралися всі: і юні актори на сцені, і їхні однолітки в залі.
Однак постановка має й слабкі сторони. Зокрема надто компактний зал: актори грають виставу буквально обличчям до обличчя з глядачами. Хоча відвідувачі в цьому проблеми не вбачають. Кажуть, шо затишок "Колеса" нагадує власний дім і зберігає атмосферу Андріївського узвозу, де й розташований театр.